Для біжен_ок, які тікають у Західну Європу від воєн і державного насилля в таких країнах, як Сирія, Афганістан, Еритрея, є кілька шляхів. Один із найголовніших проходить через Туреччину, Грецію й далі через країни Балканського півострова. З 2018 року кордон між Сербією та Угорщиною і Хорватією та Угорщиною фактично закрився для тих, хто шукає притулок. Це означає, що потрапити в Західну Європу стало набагато складніше, і мігрант_ки мусять обирати більш небезпечний шлях пішки через гірські ліси Боснії та Хорватії в напрямку Словенії, або ховаючись у вантажних поїздах, які прямують із Сербії на Захід. Обидва шляхи є вкрай небезпечними. Внаслідок антиміграційних політик Угорщини та інших країн ЄС, багато з мігрант_ок, які розглядали Сербію або інші балканські країни як транзитні, мусили шукати там притулок. Низові організації в Белграді активно допомагали біжен_кам, але уряд чинив тиск на активіст_ок, наприклад, створюючи бюрократичні проблеми для ГО, що працювали з мігрант_ками. Ситуація з біжен_ками з азійських та африканських країн залишається в Балканському регіоні дуже складною. За офіційними даними, за вересень 2022 року на кордоні Сербії та Хорватії було зафіксовано більше 19 тис. спроб перетину, і поліція часто використовує невиправдане насилля щодо біжен_ок.