Лють черепахи
Коли мені було 12 років, батько полишив нас і повернувся до Палестини. Проте його мрія збудувати дім і продовжити боротьбу за свободу Палестини провалилася. Ізраїльтяни вигнали його. Зненацька він повернувся в Берлін і подзвонив у наші двері. Мама подивилася на нього, не сказала ні слова і впустила всередину.
Трагікомедія про спробу доньки зрозуміти свого батька та його пошматовану біографію побудована на багатошарових і дотепних діалогах. Народжений нагальною емоційною потребою, фільм занурює глядача в саме серце травматичного досвіду переміщення. Перед нами розгортається історія ніжності й неможливості у протистоянні між режисеркою та її неспокійним батьком – між мрією про батьківщину та реальністю подорожі.
Геополітичний контекст
Фільм вийшов у 2012 році. На той момент в UNRWA (Агентство Організації Об’єднаних Націй із допомоги палестинським біженцям на Близькому Сході) було зареєстровано приблизно 5 мільйонів біжен_ок і переміщених осіб із Палестини, і ще приблизно один мільйон не реєструвалися як біжен_ки, зокрема ті, хто були примусом переміщені зі своєї рідної землі в 1948 році, під час першої війни новоствореної держави Ізраїль проти Палестини. Ще в грудні 1948 року в ООН була прийнята резолюція, яка затверджувала право палестин_ок повернутися додому, і ця резолюція була закріплена пізнішими рішеннями ООН. Однак із того часу кількість переміщених осіб і біжен_ок лише збільшувалася, не тільки через воєнні дії, але також через конфіскацію землі та майна корінних мешкан_ок Палестини й обмеження їхніх громадянських прав. Велика кількість палестинських родин мусила залишати свої домівки під тиском політичних чи воєнних дій Ізраїля кілька разів за останні десятиліття. Легальний статус палестин_ок відрізняється залежно від країни. У Йорданії більшість палестин_ок змогли протягом десятиліть отримати громадянство, натомість у Лівані люди з Палестини залишаються дискримінованими й позбавленими будь-якого громадянства. Найбільше палестин_ок мешкає в Йорданії, понад 3 мільйони. У Німеччині мешкає приблизно 80 тис. вихідців із Палестини — це найбільша спільнота палестин_ок у Європі.
Її документальний фільм «Лють черепахи» (Schildkrötenwut, 2012) здобув численні нагороди, серед яких премії за дебют на Visions du Réel (Швейцарія, 2012) та Duisburg Filmweek (Німеччина, 2012), Al Jazeera Golden Award на фестивалі документального кіно Al Jazeera (Катар, 2013) і нагорода за найкращу режисуру на Фестивалі документального кіно Європи та Сходу Assilah (Марокко, 2014).
Обрана фільмографія: Still I Rise (на стадії виробництва), Neighbours (у співпраці з режисеркою Крістіан Шмідт, 2018), Zooland (2016), Лють черепахи (2012).
