Провулок Центральної телефонної станції, 5

5ExchangeLane-3

5ExchangeLane-5

5ExchangeLane-1

Режисер: Анірбан Дутта

Індія, 2010, 20 хвилин, документальний

З початком бойових дій у 1990 році з долини Кашмір було силою вигнано від 350 до 400 тисяч кашмірських пандитів. Відтоді вони вимушені жити у вигнанні – у власній країні, проте за межами рідної землі. Спільнота в екзилі сподівалася повернутися за ліпших обставин, проте їй і досі це не вдалося, адже ситуація в Кашмірі залишається нестабільною. Родина Кірті також була змушена покинути свій дім у 1990. На той момент Кірті було 20 років. Влітку 2013, по 23 довгих роках, Кірті навідується до свого колишнього будинку в Барзуллі (Шрінаґар, Кашмір) разом із мамою та двома дітьми. Доволі незвичне повернення на Батьківщину.

Стрічка містить: описи і/або зображення насильства

Дати показу стрічки: 24.11.2022 — 9.12.2022

Геополітичний контекст

У регіоні, що упродовж століть носив назву Кашмір, і досі триває багаторічний конфлікт. Породжене ним насилля стало причиною вимушеної міграції багатьох груп, ситуація у регіоні і сьогодні напружена. Цей фільм оповідає історію міграції з перспективи однієї з груп, що проживає цей конфлікт — кашмірських пандит_ок. Під час найбільшого загострення конфлікту в січні 1990 року було вбито приблизно 80 кашмірських пандит_ок і близько 100 тисяч (зі 120) мусили втекти з Кашміра. Згідно з офіційними медіа, 610 громадян_кам повернули майно, яке вони втратили під час протистояння в 1990 році, однак гарантувати їм цілковитої безпеки не може ніхто.

Режисер

Анірбан Дутта – продюсер, режисер, фотограф на знімальному майданчику й медіа освітянин, живе в Делі, Індія. Кар’єру він розпочав на телебаченні 1996 року, а у 2003 році заснував кінокомпанію Metamorphosis. Режисер і продюсер кількох документальних стрічок, а також автор численних фотоесе з різноманітних тем, таких як філателія, права дитини, проблеми довкілля, здоров’я, ґендер і сексуальність. Анірбан також навчав багатьох режисер_ок та фотограф_ок по всій Південній Азії для таких організацій, як ЮНІСЕФ, Save the Children, Фонд Білла та Мелінди Гейтс, PATH, IIT Delhi тощо. Працював у сфері мистецтва фотографії та створював кінопроєкти з різними спільнотами, головним чином із дітьми та молоддю, щоб висвітлити проблеми ґендеру, насильства, переміщення й наркозалежності. 2008–2010 роки він провів у північно-східних штатах Індії Нагаленд і Маніпур, де навчав художни_ць і режисер_ок; 2010–2012 роки – в Дантевада, Чаттісгарх, де працював із дітьми, які постраждали від насильства.

У 2015 році Анірбан розпочав виробництво повнометражних неігрових фільмів, покликаних розповідати універсальні історії сильними голосами спільнот. Його ідея полягала у просуванні цікавих кінематографічних форм, що розширили б межі наративів. Фільми Анірбана показували на Фестивалі короткометражних фільмів у Нью-Йорку, Фестивалі фільмів про права людини в Сан-Себастьяні, Міжнародному кінофестивалі Al Jazeera та Міжнародному кінофестивалі в Мумбаї. Брав участь у програмі Eurodoc у 2021 році для креативних продюсерів.

Обрана фільмографія: The Last Run (37 хвилин, 2019), Tales of Stamps (30 хвилин, 2016), Провулок центральної телефонної станції, 5 (20 хвилин, 2015), Beyond the Mountains (17 хвилин, 2011), The Mud House (16 хвилин, 2010), Shadows of Tehri (47 хвилин, 2003).