PurpleSea_Still_05
PurpleSea_Still_04
PurpleSea_Still_03
previous arrowprevious arrow
next arrownext arrow

Пурпурове море

Режисура: Амель Аль-Закут, Халед Абд-аль-Уахед
Німеччина, 2020, 67 хвилин, документальний/експериментальний

Вона каже: «Я все бачу», - немовби це прокляття. Яскраве сяйво сонця, чиста небесна блакить. Тихе море, обрамлене фрагментом поруччя. Гудуть голоси. Яка була б мить спокою, якби море не стояло прямо й вертикально, ніби водоспад. Стрімкий рух образів, вони кружляють і підстрибують перевертом.

Люди у човні посеред води, крики, рятувальні жилети, аварійні свистки. Флуоресцентний помаранчевий, відлиті сонцем геометричні фігури. Немає більше ні обрію, ні неба, ні верху, ані низу – лише глибина й нема за що втриматися. Навіть плин часу завмирає, стискається до грубого сьогодення.

Вона знімає й говорить. До нього, до себе, можливо, до нас. Рухомо юрмляться ноги у спортивних штанях і джинсах. Блуза з метеликами немовби тріпотить крилами у воді. Подібний на змію ремінь пальта, зім’ятий пластиковий стакан, пачка цигарок.

Та пішли ви! Вона говорить, лютує й знімає, аби перемогти втому, холод і неможливість дістати допомогу. Перемогти смерть, аби лишилося хоч щось.

Стрічка містить: зображення людських страждань, утоплення, звуки сирен
Дати показу стрічки: 24.11.2022 — 9.12.2022

Геополітичний контекст

У фільмі «Пурпурове море» зафіксовані трагічні події біля острова Лесбос, де у 2015 році затонув човен, що перевозив людей, які тікали від війни в Сирії. Це була одна з багатьох подібних катастроф. У 2014 і 2015 роках у Середземному морі загинули тисячі біжен_ок із країн Африки та Азії. Дві третини мігрант_ок, які наважувалися на вкрай небезпечні мандрівки через море до берегів Греції та Італії у 2015 році, походили із Сирії, Еритреї, Афганістану та Сомалі. Їхні рішення залишити країни не можна вважати економічною міграцією, бо вони тікали з країн, де їхньому життю загрожувала смертельна небезпека. Заходи ЄС були здебільшого спрямовані не на надання допомоги шукач_кам притулку, а на те, щоби всіляко уникати необхідності допомагати. Прикордонні служби неодноразово чинили насилля проти біжен_ок і також неодноразово порушували принцип невидворення, тобто повертали людей до країни, де їм загрожували тортурами та вбивством, — наприклад, до Лівії. Ситуація з міграцією в середземноморському регіоні залишається жахливою, у 2021 році в морі загинуло 1369 шукач_ок притулку.

Режисерка
Амель Аль-Закут народилася 1988 року в Сирії. Мисткиня й режисерка, живе у Лейпцигу (Німеччина). У 2010–2013 вивчала журналістику в Каїрському університеті, в Єгипті. 2017 року разом з іншими мист_кинями створила відеоінсталяцію TRUST US на Третьому берлінському Herbstsalon у театрі Максима Горького. У 2017–2018 вивчала мистецтво в Берлінській академії Weißensee, наразі вивчає медіамистецтво в Академії образотворчого мистецтва (HGB) у Лейпцигу. 2018 року разом зі співрежисером Халед Абд-аль-Уахедом отримала за повнометражний ігровий фільм «Пурпурове море» кінопремію за міжнародну співпрацю Німеччини й Арабського світу від Фонду Роберта Боша. Цей фільм став її режисерським дебютом.

Роботи: Backyard (2018, асистентка режисера, 26'), Stranger's Diaries (2019, у співпраці з Халед Абд-аль-Уахедом, 8-канальна відеоінсталяція, 35'), Пурпурове море (2020, 67').
Режисер
Халед Абд-аль-Уахед народився 1975 року в Сирії. Митець, фотограф і режисер, живе в Лейпцигу. У 1996–2000 роках вивчав образотворче мистецтво та графічний дизайн у Центрі Адхама Ісмаїла в Дамаску (Сирія), а також у Кіпрському університеті ім. Фредеріка в Нікосії. У 2002–2008 роках демонстрував свої роботи на Середньому Сході та в Європі. У 2011–2013 виступав режисером і продюсером відеоробіт, показаних у багатьох мистецьких просторах, університетах, на фестивалях і телебаченні в усьому світі. У 2015 його було запрошено на Berlinale Talents. У 2018 його короткометражний фільм Backyard відсвяткував світову прем’єру та здобув винагороду CNAP (Національного центру візуальних мистецтв) на Фестивалі документального кіно в Марселі.

Роботи: Bullet (2011, 2'), Tuj (2012, 2'), Slot in Memory (2013, 2'30''), Backyard (2018, 26'), Stranger's Diaries (2019, у співпраці з Амель Аль-Закут, 8-канальна відеоінсталяція, 35'), Пурпурове море (2020, співрежисер, 67').