Звукоопис
Ріо-Турбіо
Оригінальна назва: Rio Turbio
Режисерка: Татіана Масу Ґонсалес
Аргентина, 81 хвилина, 2020, експериментальний фільм
Згідно з повір’ям, що й досі живе в шахтарських селищах Патагонії, щойно жінка спускається у вугільну шахту, земля починає ревнувати. Далі — лиш обвал і смерть. У “Ріо-Турбіо” оповідь про тяжкий особистий досвід зрештою переростає у фільм про мовчання жінок у “чоловічих” селищах. Як знімати там, де твоя присутність заборонена?
Як ухопити відгомін мовчання? Щойно туман і дим електростанції вкривають вулиці, голоси жінок Ріо-Турбіо помалу пробиваються крізь білість льоду й гул бурових машин, аж поки підірвуть самі підвалини мовчання.
Стрічка містить: згадку про самогубство
Режисерка
Татіана Масу Ґонсалес народилася 1989 року в Буенос-Айресі. Живе серед котиків і рослинок у заміському будинку, що раніше належав бабусі. Художниця-документалістка й експериментаторка. Феміністка й ліва активістка. Колись хотіла стати біологинею чи географинею, а нині досліджує зв’язки між людьми і просторами, крихітним і величезним, особистим і політичним, дитинним і похмурим. Знімає кіно, займається дизайном, фотографує, малює, шиє.
Разом із Хоакіном Майто зняла «Стан речей» (2012). Її короткометражний фільм «Інтернаціонал» (2015) брав участь у 40-ка міжнародних фестивалях. Перші сольні фільми режисерки — «Червона Шапочка» (Caperucita Roja, 2019) й «Ріо-Турбіо» (Rio Turbio, 2020 — Приз Жоржа де Бореґара, Міжнародний документальний кінофестиваль у Марселі). Входила до мілітантного кінооб’єднання Silbando Bembas. Фільми режисерки брали участь у МКФ у Мар-де-Плата, МДКФ у Марселі, Festifreak, Transcinema, DocLisboa, FICUNAM, Cámara Lúcida, SEMINCI, Cinélatino. Rencontres de Toulouse, Міжнародному незалежному кінофестивалі в Коскіні, Уругвайському кінофестивалі, FIDOCS тощо. Учасниця програми Berlinale Talents BA 2015 року. Разом із Мануелем Ембальсе змонтувала «Портрет власника» Хоакіна Майто, що став найкращим дебютним фільмом МДКФ у Їглаві у 2018 році.
Вибрана фільмографія: «Бог — творець всього сущого, Кожне свідчення цивілізації» (Dios autor de todo, Todo documento de civilización, обидва у виробництві), «Ріо-Турбіо» (Rio Turbio, 2020), «Червона Шапочка» (Caperucita Roja, 2019),«Інтернаціонал» (La International, 2015)
Разом із Хоакіном Майто зняла «Стан речей» (2012). Її короткометражний фільм «Інтернаціонал» (2015) брав участь у 40-ка міжнародних фестивалях. Перші сольні фільми режисерки — «Червона Шапочка» (Caperucita Roja, 2019) й «Ріо-Турбіо» (Rio Turbio, 2020 — Приз Жоржа де Бореґара, Міжнародний документальний кінофестиваль у Марселі). Входила до мілітантного кінооб’єднання Silbando Bembas. Фільми режисерки брали участь у МКФ у Мар-де-Плата, МДКФ у Марселі, Festifreak, Transcinema, DocLisboa, FICUNAM, Cámara Lúcida, SEMINCI, Cinélatino. Rencontres de Toulouse, Міжнародному незалежному кінофестивалі в Коскіні, Уругвайському кінофестивалі, FIDOCS тощо. Учасниця програми Berlinale Talents BA 2015 року. Разом із Мануелем Ембальсе змонтувала «Портрет власника» Хоакіна Майто, що став найкращим дебютним фільмом МДКФ у Їглаві у 2018 році.
Вибрана фільмографія: «Бог — творець всього сущого, Кожне свідчення цивілізації» (Dios autor de todo, Todo documento de civilización, обидва у виробництві), «Ріо-Турбіо» (Rio Turbio, 2020), «Червона Шапочка» (Caperucita Roja, 2019),«Інтернаціонал» (La International, 2015)