Кожен документ цивілізації

Буенос-Айрес, 1989 рік. Вона живе на околиці міста серед котиків і рослинок. Документалістка-експериментаторка й викладачка, яка працює з образом і звуком у найширшому сенсі.

Феміністка й ліва активістка, яка колись мріяла стати біологинею чи географинею: тепер же її уява досліджує зв’язки між людьми й просторами, мікроскопічним і безмежним, особистим і політичним, простим і потаємним. Вона знімає, фотографує, малює, займається дизайном і шиє.

Входить до складу колективів Antes Muerto Cine та R.A.T.A — Анархістської мережі працівни_ць аудіовізуального мистецтва.

Її фільми «Стан речей» (El estado de las cosas; 2012, спільна робота з Хоакіном Майто), «Інтернаціонал» (La Internacional, 2015), «Червона шапочка» (Caperucita roja, 2019), «Ріо-Турбіо» (Río Turbio, Премія імені Жоржа де Бореґара на FIDMarseille, 2020) та «Будь-який документ цивілізації» (Премія імені Жоржа де Бореґара на FIDMarseille, 2024) демонструвалися й одержували нагороди на фестивалях: Міжнародний кінофестиваль у Мар-дель-Плата, FICValdivia, FICUNAM, DocLisboa, Festifreak, Cinélatino Rencontres de Toulouse, Anthology Films Archive та багатьох інших.

Вона працювала редакторкою монтажу над фільмами «Нові руїни» (Las ruinas nuevas) Мануеля Ембальсе (Doc Fortnight у MoMA, 2024), «Портрет власн_иць» (Retrato de propietarios) Хоакіна Майто (спільно з Мануелем Ембальсе; Найкращий дебют на IDFF Ji.hlava, 2018), «Чи може гора пам’ятати» (Puede una Montaña Recordar) Дельфіни Карлоти Васкес (RIDM 2021, É tudo verdade, 2021), «Пожежа в морі» (Fuego en el mar) Себастьяна Занцоттери (Visions du Réel, 2022) та «Сейсмічна тиша» (Un silencio sísmico) Хуліана Галая (2023). Вона також супроводжувала Мануеля Ембальсе у монтажі його повнометражного фільму «Що я роблю в цьому надзвичайно візуальному світі?» (¿Qué hago en este mundo tan visual? 2020).