Звукоопис

Іще одна історія кохання. Жінки та СНІД

Оригінальна назва: AnOther Love Story : Women & AIDS

Канада, 30 хвилин, 1990, ігровий

Режисерки: Деббі Дуґлас, Ґабріель Мікаллеф

film-another-love-story-01

Фільм створено, щоб розвінчати міфи про ВІЛ і СНІД у жінок загалом і лесбійок зокрема. «Іще одна історія кохання» показує, як змінюються стосунки, коли хтось чи обидві в парі стикаються з можливістю зараження ВІЛ. Також стрічка в навчальній і розважальній формі інформує жінок про безпечні сексуальні практики, не викликаючи відчуття загрози.

Фільм створювався колективно — від написання сценарію до етапу постпродакшну.

Дати показу стрічки: 23.11.2025 — 07.12.2025

Погрудний план, портрет. Жінка з коротким чорним волоссям, темними очима й бровами та повними губами спокійно дивиться в камеру. На ній елегантні сережки, масивна підвіска, темно-сірий піджак у тонку червону клітинку і блузка з леопардовим принтом.

Деббі Дуґлас

Деббі Дуґлас, карибсько-канадська арт-активістка з Торонто, відома у квір-спільноті насамперед завдяки своїй зворушливій дебютній роботі «Іще одна історія кохання. Жінки і СНІД». Фільм було знято для громадської телепрограми TLWA, координованої Майклом Балсером і Джоном Ґрейсоном наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років. Добре прописаний і майстерно зіграний дидактичний сюжет оповідає про спільноту лесбійок карибського походження та про міжрасову пару, що стикається зі страхом, запереченням та упередженнями щодо ВІЛ. Після заборони трансляції стрічку все ж активно поширювали в освітніх та громадських організаціях, а її щасливий фінал із демонстрацією латексної серветки для орального сексу та інших предметів не втрачав актуальності, адже з роками ситуація з поширенням ВІЛ серед жінок лише погіршувалася.

Погрудний план. Жінка в білій бандані, поцяткованій червоними кленовими листочками і сонячних окулярах біжить, радісно всміхається і махає рукою. На ній біла майка з прапором Канади, в руці вона тримає пляшку з водою. Позаду неї інші бігун_ки і дерева, залиті сонячним світлом.

Ґабріель Мікаллеф

Ґабріель Мікаллеф, карибсько-канадська арт-активістка з Торонто, відома у квір-спільноті насамперед завдяки своїй зворушливій дебютній роботі «Іще одна історія кохання. Жінки і СНІД». Фільм було знято для громадської телепрограми TLWA, координованої Майклом Балсером і Джоном Ґрейсоном наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років. Добре прописаний і майстерно зіграний дидактичний сюжет оповідає про спільноту лесбійок карибського походження та про міжрасову пару, що стикається зі страхом, запереченням та упередженнями щодо ВІЛ. Після заборони трансляції стрічку все ж активно поширювали в освітніх та громадських організаціях, а її щасливий фінал із демонстрацією латексної серветки для орального сексу та інших предметів не втрачав актуальності, адже з роками ситуація з поширенням ВІЛ серед жінок лише погіршувалася.

Інші фільми програми

Дорогий Лу Саліване

Берегти себе, берегти всіх Звукоопис

США, 6 хвилин, 2014, експериментальний

Режисер: Ріс Ернст

Ця робота лос-анджелеського митця Ріса Ернста звертається до історії Лу Салівана — транс*чоловіка та СНІД-активіста, який значною мірою сприяв розмежуванню понять ґендерної ідентичності й сексуальної орієнтації.

Рецепт для старійшини

Берегти себе, берегти всіх

Канада, 6 хвилин, 2024, експериментальний/гібридно-художній

Режисерка: Джей Ел Вайткроу

Присвячено жінкам корінних народів та дводухим людям, які живуть з ВІЛ/СНІД, а також громадським організаціям, що пропонують програми з підтримки культур корінних народів як засіб зцілення.

Я бережу себе

Берегти себе, берегти всіх

Чилі, 6 хвилин, 2020, експериментальний

Автор_ки: Las Indetectables, Макарена Родрігес, Освальдо Гусман

«Я бережу себе» досліджує, як у контексті чилійського капіталістичного й неоліберального режиму переплітаються колоніальні парадигми здоров’я, релігійне почуття провини і стигматизація людей, які живуть з ВІЛ.

Та дитина зі $НІДом

Берегти себе, берегти всіх

Бразилія, 11 хвилин, 2023, документальний

Режисер_ки: Лілі Насименту, Іура Фернандес

У мандрах поміж архівів, марень та пам’яті «Та дитина зі $НІДом» творчо переосмислює заборонені спогади про те, що переживали і досі переживають діти з ВІЛ у Бразилії. Натхненний життям і дослідженнями Лілі Насименту (сценічне ім’я Ліріо Насименту), цей фільм — ритуал колективного зцілення, де біль перероджується в мову, забуття, спротив.