Україна, 25 хвилин, 2025, документальний кіноесей

Режисер_ки: Марина Я, Костянтин Малеонюк

Для безпритульних міський простір стає місцем для життя. Вони живуть у парках, скверах, люках, закинутих будівлях. Місто стає домом. Лавка — ліжком, смітник — джерелом їжі, фонтани — душем. «Витіснені» — це історії бездомних людей Одеси про їхні сни, жахи, надії та тривоги.

США, 6 хвилин, 2014, експериментальний

Режисер: Ріс Ернст

Ця робота лос-анджелеського митця Ріса Ернста звертається до історії Лу Салівана — транс*чоловіка та СНІД-активіста, який значною мірою сприяв розмежуванню понять ґендерної ідентичності й сексуальної орієнтації.

Канада, 30 хвилин, 1990, ігровий

Режисерки: Деббі Дуґлас, Ґабріель Мікаллеф

Фільм створено, щоб розвінчати міфи про ВІЛ і СНІД у жінок загалом і лесбійок зокрема.

Аргентина, 90 хвилин, 2024, експериментальний, документальний

Режисерка: Татіана Масу Ґонсалес

Цей фільм — процес розкопок. Або ж розтин ландшафту там, де п’ятнадцять років держава забрала Люсіано Арруґу.

Велика Британія, 26 хвилин, 2023, експериментальний

Режисерка: Джаміла Прауз

Ложки (за Керолін Лазард) (2023) — це відеоробота, основана на теорії ложок, що використовує ложки як візуалізацію розбіжності в запасах енергії між людьми з інвалідністю та людьми без інвалідності.

Канада, 5 хвилин, 2024, документальний

Режисер_ка: Сара Вайлі

Медитація на кріп-час і спротив, відзнята хронічно хворою режисеркою на плівку Super 8, проявлену вручну екологічним способом.

Франція, 6 хвилин, 2025, документальний, експериментальний

Режисер_ки: Левон Бабаян, La Fille Renne

«Наші щасливі фінали» знято за мотивами щоденника транс*маскулінної людини, яка спостерігає, як під час переходу змінюється її власне бачення тіла та погляд інших на неї.

Швейцарія, 14 хвилин, 2024, документальний

Режисерка: Катя Штірнеман

Режисерці урвався терпець — вона ставить під сумнів ґендерні коди у спорті. Матеріали з її особистого сімейного архіву поєднуються зі знайденими відео. Коли старі коди руйнуються, із їхніх уламків постають нові запитання.

Канада, 6 хвилин, 2024, експериментальний/гібридно-художній

Режисерка: Джей Ел Вайткроу

Присвячено жінкам корінних народів та дводухим людям, які живуть з ВІЛ/СНІД, а також громадським організаціям, що пропонують програми з підтримки культур корінних народів як засіб зцілення.

Італія, 67 хвилин, 2023, документальний

Режисерка: Маріанна Фумай

Кінострічка досліджує ситуацію щодо доступності абортів в Італії, Польщі та Мальті, висвітлює прояви солідарності з боку національних і міжнародних колективів і організацій, які працюють разом, щоб забезпечити право на самовизначення та репродуктивне здоров’я для тих, хто цього потребує.

Німеччина, 27 хвилин, 2023, експериментальний документальний

Режисер_ка: Кіт Блемайр

Спалах — особистий і поетичний експериментальний документальний фільм. Він досліджує простори аутоімунних процесів у прагненні самостійності перед лицем медичної системи.

Бразилія, 11 хвилин, 2023, документальний

Режисер_ки: Лілі Насименту, Іура Фернандес

У мандрах поміж архівів, марень та пам’яті «Та дитина зі $НІДом» творчо переосмислює заборонені спогади про те, що переживали і досі переживають діти з ВІЛ у Бразилії. Натхненний життям і дослідженнями Лілі Насименту (сценічне ім’я Ліріо Насименту), цей фільм — ритуал колективного зцілення, де біль перероджується в мову, забуття, спротив.

Велика Британія, 19 хвилин, 2022, документальний

Режисер_ка: Еріка Монде

Роздуми про неочікуваний зв’язок між ендометріозом та далекосхідною гречкою японською.

США, 2 хвилини, 2022, експериментальний

Режисерка: Чаніка Светвілас

Режисерка Чаніка Светвілас нанизала власну колекцію баночок з-під ліків на оцинкований дріт і скрутила у велику петлю нескінченності. У відео вона танцює разом зі своєю скульптурою поміж рядів аптеки мережі CVS, щоб поміркувати про побічні дії, точки перетину лікування, доступу до охорони здоров’я і стигматизації, а також про суперечності між ними.

Чилі, 6 хвилин, 2020, експериментальний

Автор_ки: Las Indetectables, Макарена Родрігес, Освальдо Гусман

«Я бережу себе» досліджує, як у контексті чилійського капіталістичного й неоліберального режиму переплітаються колоніальні парадигми здоров’я, релігійне почуття провини і стигматизація людей, які живуть з ВІЛ.