23.11 – 07.12.2025 | ОНЛАЙН
Ложки (за Керолін Лазард)
Кріпувати, жити, любитиОригінальна назва: Spoons (After Carolyn Lazard)
Велика Британія, 26 хвилин, 2023, експериментальний
Режисерка: Джаміла Прауз
Ложки (за Керолін Лазард) (2023) — це відеоробота, основана на теорії ложок, що використовує ложки як візуалізацію розбіжності в запасах енергії між людьми з інвалідністю та людьми без інвалідності. Хоча людина з інвалідністю і людина без інвалідності починають день з однаковою кількістю ложок, людині без інвалідності може знадобитися лише одна ложка, щоб, наприклад, сходити в магазин, тоді як людині з інвалідністю може знадобитися чотири ложки. Тож люди з інвалідністю вичерпують свої ложки (або запас енергії) набагато швидше, а отже, мусять усвідомлено обирати, як витрачати свої ложки. Теорія ложок відображена у сленгових висловах спільнот людей з інвалідністю: «У мене закінчилися ложки» або «Я збираюся витратити свої ложки на тебе».
На екрані ложки обклеюють газетними вирізками, пов’язаними з COVID-19, які засвідчують існування нового покоління людей, що живуть із хронічними захворюваннями й інвалідністю внаслідок перенесеної коронавірусної інфекції. Поки Джаміла вкриває ложки пап’є-маше і кладе їх на стіл, дві руки з’являються і забирають їх, постійно зводячи нанівець роботу Джаміли. Цей акт показує невпинну додаткову працю, пов’язану з інвалідністю, і те, як нам постійно замало ложок/енергії.
Протягом 6 місяців Джаміла обмінювалася з трьома художницями з інвалідністю — Лією Клементс, Керолін Лазард і Беллою Мілрой — голосовими нотатками про їхнє особисте ставлення до теорії ложок, які потім було перетворено на оригінальну композицію за допомогою алгоритму, розробленого саунд-артистом Феліксом Тейлором. Це осмислення голосових нотаток як форми підтримки спілкування у спільнотах людей з інвалідністю, особливо тих, які змушеніпостійно перебувати в ліжку чи вдома.
Твір відсилає до відеороботи Керолін Лазард 2018 року «Кріп-час» (Crip Time) і відтворює той самий план скатертини ніби з висоти пташиного польоту. «Кріп-час» слугує візуальним і дослідницьким орієнтиром, впливаючи на вивчення того, як енергія і час реалізуються у спільнотах людей з інвалідністю.
До речі, під час створення роботи мисткині постійно бракувало ложок.
Стрічка містить: обговорення досвідів інвалідності

Джаміла Прауз
Джаміла Прауз — художниця й письменниця, якою рухає допитливість і бажання зрозуміти себе. Її робота ґрунтується на власному життєвому досвіді інвалідності й змішаного походження, а також на дослідженнях чорних феміністок і людей з інвалідністю. Вона є активною учасницею розмаїтої та зростаючої сучасної мистецької спільноти людей з інвалідністю і з 2018 року постійно досліджує, програмує і творить, щоб зробити світ мистецтва інклюзивнішим. Попередні виставки та лекції охоплюють Фестиваль візуальних мистецтв TULCA (Ґолуей, Ірландія), Ormston House Gallery (Лімерик, Ірландія), Somerset House, South London Gallery, Studio Voltaire (Лондон, Великобританія) і Hordaland Kunstsenter (Берген, Норвегія). Її тексти з’являлися у Frieze, Art Monthly та інших виданнях.
Інші фільми програми
Медитація спротиву
Канада, 5 хвилин, 2024, документальний
Режисер_ка: Сара Вайлі
Медитація на кріп-час і спротив, відзнята хронічно хворою режисеркою на плівку Super 8, проявлену вручну екологічним способом.
Тут ми майже безсилі
Велика Британія, 19 хвилин, 2022, документальний
Режисер_ка: Еріка Монде
Роздуми про неочікуваний зв’язок між ендометріозом та далекосхідною гречкою японською.
Фарматанець безкінечності
США, 2 хвилини, 2022, експериментальний
Режисерка: Чаніка Светвілас
Режисерка Чаніка Светвілас нанизала власну колекцію баночок з-під ліків на оцинкований дріт і скрутила у велику петлю нескінченності. У відео вона танцює разом зі своєю скульптурою поміж рядів аптеки мережі CVS, щоб поміркувати про побічні дії, точки перетину лікування, доступу до охорони здоров’я і стигматизації, а також про суперечності між ними.
Спалах
Німеччина, 27 хвилин, 2023, експериментальний документальний
Режисер_ка: Кіт Блемайр
Спалах — особистий і поетичний експериментальний документальний фільм. Він досліджує простори аутоімунних процесів у прагненні самостійності перед лицем медичної системи.



